Афганістан - незгасаючий біль"
Як довго ця війна тривала!
Ні, не забути нам її.
І постріл в спину з-за дувала,
І в горах спекотних боїв.
І на граніті сірім дати,
Над трунами слова промов...
Ми довго будем пам'ятати
І вам забути не дамо.
Слапчук В.
Ні, не забути нам її.
І постріл в спину з-за дувала,
І в горах спекотних боїв.
І на граніті сірім дати,
Над трунами слова промов...
Ми довго будем пам'ятати
І вам забути не дамо.
Слапчук В.
Година пам’яті відбулася в Новокаховській юнацькій бібліотеці
до вшанування учасників бойових дій на території інших держав та Памяті Героїв
Небесної Сотні. З нагоди цих подій, працівники
бібліотеки запросили учнів Новоокаховського професійного електротехнічного ліцею на чолі з майстром Сніжаною Евсіховою та воїна-інтернаціоналіста, який у
складі обмеженого контингенту радянських військ проходив службу на території
Афганістану, учасника бойових дій Рудинець Володимира Валерійовича. Він поділився
нелегкими спогадами про ту страшну чужу війну. Афганістан
став синонімом людського горя з присмаком смерті: палюче сонце зранку,
спекотний вітер і пісок, що не давав
дихати. Це пекло назавжди закарбувалося у свідомості тих, хто його
пережив. Та скільки б не минуло років,
не зітруться із пам’яті імена воїнів-героїв. За кожним – свій життєвий подвиг,
своя доля. Володимир Валерійович згадав своїх
товаришів, прочитав вірш до матері «Кохана жінка», яка щирими молитвами та
незримими зв’язками зберегла свого сина. Презентацію книжкових полиць "Місце
подвигу - Афганістан" і «Четверта
річниця Євромайдану» підготувала і провела провідний бібліотекар Марія
Федотова. Звучали пісні: «Прийшов наказ»,
«Пам'ять», «Прощай», «Пливе кача», переглянуто уривок з кінофільму «Девята рота»
та історична хроніка тих подій. Розповіла про Героїв Небесної Сотні. Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати.
Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, і цю трагедію. Живі завжди
в боргу перед мертвими. Наші діти та онуки мають знати своє історичне минуле, найбільше
правди, нехай гіркої, але правди. Низько вклоняємося їх матерям, які чекали, але
так і не діждалися своїх синів. Наближаймо мир, в ім’я майбутнього без воєн. Ми поділяємо весь
біль із тими, хто втратив на цій війні своїх близьких і віддаємо шану всім
учасникам тих подій.
Немає коментарів:
Дописати коментар