Сучасна бібліотека.

    Віртуальну подорож світом сучасних бібліотек здійснили студенти  першого курсу Новокаховського  приладобудівного технікуму. Початком подорожі, звісно, стало знайомство з нашою юнацькою бібліотекою, а далі, разом із бібліотекарем, студентство  подорожувало сайтами юнацьких бібліотек України. Молодь дізналась скільки корисної інформації містять сайти та блоги бібліотек, де і як відшукати потрібну для навчання і саморозвитку інформацію.

Світ алхімії.

    Бажаєте перенестись у таємничу епоху Середньовіччя та познайомитись із дивовижним світом алхімії? Чи хотіли б ви побувати у наповненій випарами ртуті алхімічній лабораторії, розшифрувати справжні рецепти приготування Філософського Каменю та з’ясувати, які трави допомагають розшукувати скарби та володіти духами? Волієте  дізнатися, де слід шукати єдинорога й у чому різниця між Големом і Гомункулусом, розкрити таємниці майстерності  видатних магів давнини - Гермеса Трисмегіста, Альберта Магнуса, Василя Валентина? Ви маєте чудову можливість ознайомитись із секретною доктриною відвідавши нашу бібліотеку і взявши книгу «Світ алхімії: велика ілюстрована енциклопедія». Можливо прочитавши це видання  і ви зможете зробити несподіване відкриття!    

Безстрашна і безоглядна правдивість.

    26 вересня 1982 року народилась Марина Цвєтаєва - російська поетеса. Цвєтаєва — це справжня окраса російської поезії «срібної доби».

    За словами Г. Адамовича (російського поета та критика),  вірші її «випромінюють любов, і любов'ю пронизані, вони відкриті світові і немовби намагаються обійняти увесь світ. У цьому їхня головна принада. Вірші ці написані від душевної щедрості, від щирості серця... І насправді здається, що від віршів Цвєтаєвої людина стане кращою, добрішою, самовідданішою, шляхетнішою». 

 * * *

В синее небо ширя глаза -

Как восклицаешь:- Будет гроза!

На проходимца вскинувши бровь -

Как восклицаешь:- Будет любовь!

Сквозь равнодушья серые мхи -

Так восклицаю:- Будут стихи!

 * * *

Мне нравится, что вы больны не мной,

Мне нравится, что я больна не вами,

Что никогда тяжелый шар земной

Не уплывет под нашими ногами.

Мне нравится, что можно быть смешной -

Распущенной - и не играть словами,

И не краснеть удушливой волной,

Слегка соприкоснувшись рукавами.

Мне нравится еще, что вы при мне

Спокойно обнимаете другую,

Не прочите мне в адовом огне

Гореть за то, что я не вас целую.

Что имя нежное мое, мой нежный, не

Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе...

Что никогда в церковной тишине

Не пропоют над нами: аллилуйя!

Спасибо вам и сердцем и рукой

За то, что вы меня - не зная сами! -

Так любите: за мой ночной покой,

За редкость встреч закатными часами,

За наши не-гулянья под луной,

За солнце, не у нас над головами,-

За то, что вы больны - увы! - не мной,

За то, что я больна - увы! - не вами!

* * *

Белое солнце и низкие, низкие тучи,

Вдоль огородов - за белой стеною - погост.

И на песке вереницы соломенных чучел

Под перекладинами в человеческий рост.

И, перевесившись через заборные колья,

Вижу: дороги, деревья, солдаты вразброд.

Старая баба - посыпанный крупною солью

Черный ломоть у калитки жует и жует...

Чем прогневили тебя эти серые хаты,

Господи! - и для чего стольким простреливать грудь?

Поезд прошел и завыл, и завыли солдаты,

И запылил, запылил отступающий путь...

Нет, умереть! Никогда не родиться бы лучше,

Чем этот жалобный, жалостный, каторжный вой

О чернобровых красавицах.- Ох, и поют же

Нынче солдаты! О господи боже ты мой!

Довженко - поет екрану.

    Сонячним вересневим днем завітали до нашої бібліотеки дівчата з Новокаховського вищого професійного училища аби вшанувати пам’ять  великого українця – О.П. Довженка. Цього року виповнюється 120 років з дня народження митця, якого ще за життя назвали кінопоетом.

    Разом з бібліотекарем молодь пройшла основними етапами життя і творчості Олександра Довженка, послухала рядки автобіографії та щоденника митця, подивились уривки зі стрічки "Олександр Довженко. Мислитель і поет" та зрозуміла що надихало кінорежисера на створення шедеврів світового масштабу.